Марко Вовчок увійшла в історію української літератури ХІХ ст. як неординарна, талановита і яскрава постать. Письменниця стоїть поряд з тими великими митцями, які віддали свій талан, свою любов і біль народові, безмежно вірячи в його величезний потенціал, незнищенний творчий дух, вільнолюбні прагнення. Вона була першою жінкою-співцем волі й людинолюбства, твори якої сповнені протестом проти несправедливого соціального ладу, любов’ю до людини-трударя. З метою ознайомити учнів з цікавими фактами життєвого шляху письменниці, її творчістю з 9-В класом проведено літературну зустріч "Ясна зоря нашого письменства". Старшокласники охоче брали участь у рольових читаннях оповідань "Горпина" та "Два сини" по книзі "Жива душа". Дані твори покликані виховувати почуття патріотизму, співчуття до скривджених людей, повагу до жінки та найвищого права, визначеного їй самою природою, - права на материнське щастя.
Поряд із творчістю Тараса Шевченка твори письменниці зіграли видатну роль у розвитку соціальної і національної самосвідомості народу, сприяли виробленню почуття його єдності на всіх територіях, які протягом століть були штучно роз’єднані. Високий гуманізм, задушевне, натхненне слово, народність, глибина і принадність художніх образів – усе це визначає сучасну значимість та невмирущу цінність прози Марка Вовчка.
