Життєвий шлях Миколи Хвильового визначає невпинна подорож від себе до свого читача. Подорож ця вбирає в себе коротке мистецьке життя, що яскраво спалахнуло і несподівано згасло, полишивши по собі світло, відблиски якого видніються й сьогодні.
Микола Хвильовий - без перебільшення, одна з найвизначніших постатей ХХ ст. У 20-ті роки перебував в епіцентрі українського інтелектуального руху як генератор нових ідей, що формували й характеризували культурне життя епохи Розстріляного відродження.
Письменник тяжів до романтичного сприйняття життя - за свідовідчуттям він був романтиком і мрійником. Однією з найважливіших впродовж усієї його творчості була проблема розбіжності мрії і дійсності. А звідси в його новелах майже завжди два плани: буденне сьогодення і протиставлене йому омріяне майбутнє або ідеалізоване минуле.
Хвильовий правдиво змальовував складність і суперечності довколишньої дійсності. Мрія і реальність у його творах постають не в контрастних зіставленнях чи ідейному протиборстві, а в химерному зв’язку, що надає оповіданням і новелам письменника невовторної стильової новизни й свіжості. Саме тому твори письменника приваблюють своєю мистецькою самобутністю.
