2 грудня, напередодні 300-річного ювілею від дня народження великого сина українського народу, видатного філософа й мудреця, письменника, педагога, музиканта Григорія Савича Сковороди, у бібліотеці Калуського ліцею № 10 з учнями 9-Б класу (класний керівник – Тетяна Іванівна Юзьв’як) проведено літературну подорож «Мандрівний учитель життя».
Під час заходу дев’ятикласники здійснили мандрівку стежками життя Григорія Сковороди, перегорнули сторінки книги нелегкого, але такого цікавого життєпису цієї неординарної особистості.
У вступному слові бібліотекар Тетяна Бербець зосередила увагу на тому, що у різні часи інтерес до Сковороди був різний. Його життєпис складали письменники, історики, філософи, а осібно від них із переказів і легенд творила привабливий образ поета багатюща уява народу. Від покоління до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передавалися оповіді про Григорія Сковороду.
Учень Бойчук Арсен та учениця Сівцова Софія розповіли про дитинство просвітителя; Матвієв Святослав та Лесів Евеліна – про роки навчанням в Києво-Могилянській академії; про подорож по Європі зачитали Тимчишин Олександр та Олексин Каміла; про учителювання, Переяславський період та творчість поета розповіли Іванців Ярослав та Кецмур Катерина. Стежку п’яту «Харківську» озвучили Витвицький Святослав та Сосенко Тетяна, а підсумок останніх років життя Григорія Савича підбив Павлишин Максим. Читці Бура Марія, Витвицький Святослав та Бітюк Анна декламували поезії про видатного філософа. Словами Григорія Сковороди до учнів звертався Бойчук Арсен.
Також у бібліотеці оформлено книжкову виставку «Великий мислитель українського народу».
У сучасному світі Сковороду знають здебільшого як геніального дивака-філософа, який ще у ХVІІІ столітті спромігся віднайти формулу щастя. Але не всім відомо, що сам Григорій Сковорода щасливим не був. Тікаючи від світу, він намагався сховатися у власній філософії й не збожеволіти від усвідомлення своєї місії. А ще він покинув кохану. Зрікся церковних канонів. Залишив дім. Спростував гроші, славу й багатство. І після смерті народився знову. У ХХІ столітті… Адже Григорій Сковорода, через три сотні літ від дня народження, залишається нашим сучасником, чиї мудрі поради допомагають і ще будуть допомагати нашому народу.
Григорій Савич – взірець незламності й нескореності. Протягом життя він уперто й уміло уникав усього того, що могло уярмити дух, свободу. Тому, мабуть, на його могилі й викарбувані слова: «Світ ловив мене, але не спіймав».
