Астрід Ерікссон народилася 14 листопада 1907 року
в південній Швеції, в невеличкому містечку Віммербю у фермерській
родині. Дівчинка мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і цікавих оповідей. Жарти, казки,
історії, які вона чула від батька чи друзів, лягли потім в основу її власних
творів. Вдома її розповіді любили слухати не тільки брат і сестри, а й
сусідські діти, з якими вона дружила.
Після закінчення
школи Астрід Ерікссон почала працювати
журналістом у місцевій газеті, а потім переїхала до столиці Швеції –
Стокгольма, де працювала секретаркою.
Пізніше, одружившись і ставши матір’ю, вона вигадувала різні
цікаві історії для своїх дітей. 1941 року записала повість, яку
розповідала своїй доньці, коли та хворіла і подала її до одного з найбільших
шведських видавництв, яке оголосило конкурс на найкращу книжку для дітей.
Рукопис отримав другу премію. Так
у шведській літературі з’явилося нове ім’я – Астрід Ліндґрен.
Письменниця створила за своє життя понад сорок повістей і стільки ж так званих "Книжок-малюнків", де тексту менше, ніж ілюстрацій, – ці книжки призначені
для найменших читачів. Хоча твори її можна поділити на дві групи. Одна це – повісті з казковим сюжетом або такі, де дія відбувається у світі, створеному уявою
їхніх героїв ("Пеппі Довга панчоха", "Малий і Карлсон, що живе на
даху", "Міо, мій Міо", "Брати Лев'яче Серце"). Друга – реалістичні твори ("Расмус-волоцюга", повісті про Калле Блюмквіста), в яких герої – звичайні діти: веселі,
дотепні, винахідливі, часом здатні на нерозважні вчинки, але й спроможні стати
в обороні справедливості проти підступів і навіть злочинів.
